Що таке суверенітет даних?

Суверенітет даних визначається як правова влада, яку країна здійснює над даними, що фізично зберігаються або обробляються в її межах. Дані транснаціональних правових аналізів показують, що суверенітет даних в першу чергу визначається юрисдикційними межами (Greenleaf, 2018). Цей принцип має суттєві наслідки для організацій, що використовують хмарну інфраструктуру, оскільки дані можуть одночасно знаходитися в кількох глобальних локаціях.

Ключові висновки:

• Правовий контроль над даними:
  Держави заявляють про своє право регулювати дані, що перебувають під їхньою юрисдикцією, незалежно від національності власника даних або місця розташування штаб-квартири компанії. Наприклад, Загальний регламент про захист даних (GDPR) Європейського Союзу вимагає, щоб будь-які персональні дані резидентів ЄС підпадали під дію законодавства ЄС, навіть якщо вони обробляються за межами регіону (Voigt & von dem Bussche, 2017).

• Обмеження на транскордонну передачу даних:
  Відповідно до GDPR, передача персональних даних до країн за межами ЄС/ЄЕЗ дозволяється лише за умови гарантування належного рівня захисту. Якщо належний рівень захисту відсутній, компанії повинні використовувати такі механізми, як:

  • Стандартні договірні положення (SCCs)
  • Обов'язкові корпоративні правила (BCRs)
  • Пряма згода суб'єкта даних

  Ці вимоги ускладнюють міжнародні бізнес-операції, впливаючи на постачальників хмарних послуг та транснаціональні корпорації.
  Див.: Greenleaf, 2018

• Зобов'язання щодо безпеки та відповідності:
  Організації повинні забезпечити, щоб дані, які зберігаються або обробляються в певній країні, відповідали місцевим законам про конфіденційність та безпеку. Це часто призводить до:

  • Збільшення витрат на аудити відповідності
  • Інвестицій у регіональні центри обробки даних
  • Впровадження передових стратегій шифрування та локалізації

• Глобальна регуляторна фрагментація:
  Поширення національних законів про суверенітет даних призвело до регуляторної фрагментації, що ускладнює транскордонні потоки даних та створює бар'єри для цифрової торгівлі (Kuner, 2015).

  “Тенденція до локалізації загрожує сумісності глобальних хмарних сервісів і може фрагментувати Інтернет на національні сегменти.”

• Практичні наслідки:

  • Транснаціональні компанії повідомляють про підвищення правових ризиків та операційних витрат.
  • Постачальники хмарних послуг повинні пропонувати локалізовані варіанти зберігання, щоб задовольнити вимоги клієнтів щодо відповідності.
  • Уряди використовують суверенітет даних для утвердження контролю над чутливими секторами (наприклад, охорона здоров'я або фінанси).

Підсумовуючи, суверенітет даних означає, що фізичне розташування даних визначає їхній правовий режим, що має значні наслідки для відповідності, безпеки та операційної діяльності організацій, які здійснюють транскордонні цифрові операції.